АРГЕНТОМЕТРІЯ

АРГЕНТОМЕТРІЯ (грец. argis — світлий, білий, блискучий + metria — вимірювання) — титриметричний метод, заснований на реакції осаджування галогенід-іонів, CN^–, NCS^– та іншими іонами срібла. А. передбачає чотири методи.

Х^– + Ag⁺ → AgХ↓ (Х= Cl^–, Br^–, I^–, CN^–, NCS^–)

Метод Мора. Пряме титрування галогенід-іонів (Cl^–, Br^–). Титранти 0,1 М, 0,05 М або 0,01 М розчини AgNO₃, індикатор — розчин K₂CrO₄. Умови титрування — слабкокисле середовище, яке відтворюють за допомогою розведеної НNO₃, відсутність іонів Pb²⁺, Ba²⁺, Hg₂²⁺, Bi³⁺, PO₄^3–, CO₃^2–, C₂O₄^2–, AsO₄^3– та інших, які реагують з K₂CrO₄ або AgNO₃. Кінцеву точку титрування встановлюють за появою червоно-оранжевого осаду, а також за допомогою потенціометричного, кондуктометричного та амперометричного методів. Титрант (розчин AgNO₃) стандартизують за стандартними речовинами NaCl, KCl або за стандартними розчинами цих солей. Метод не використовують для визначення I^– та NCS^–-іонів, тому що при титруванні відбувається співосадження хромату калію з осадами AgI і AgNCS.

Метод Фольгарда (роданометрія, тіоціонатометрія). Зворотне титрування галогенід-іонів, CN^–, NCS^–, S^2–, CO₃^2–, CrO₄^2– та ін. Титранти 0,1 М, 0,05 М або 0,01 М розчини AgNO₃ і 0,1 М, 0,05 М, 0,01 М розчини NH₄NCS або KNCS. Індикатор — насичений розчин NH₄[Fe(SO₄)₂]. До речовини, що визначають, додають надлишок титрованого розчину AgNO₃:

Х^– + Ag⁺ → AgХ↓

Іони срібла, що не прореагували, відтитровують титрованим розчином NH₄NCS або KNCS: Ag⁺ + NCS^– AgNCS↓

Кінцеву точку титрування визначають за появою рожевого або червоного (залежно від концентрації [Fe(NCS)₃]) забарвлення розчину:

Fe³⁺ + 3NCS^– [Fe(NCS)₃]

Умови титрування: цей метод дозволяє здійснювати визначення у сильнокислому середовищі. Розчини NH₄NCS або KNCS стандартизують за стандартним розчином AgNO₃.

Метод Фаянса — Ходакова. Пряме титрування галогенід-іонів. Титрант 0,1 М або 0,05 М розчин AgNO₃, індикатор — еозин, флуоресцеїн або інші адсорбційні індикатори (див. Адсорбційні індикатори). Умови титрування: іони, що досліджуються, повинні адсорбувати іони індикатора з більшою силою, ніж молекули осаду; до розчину, що титрують, додають колоїдні розчини крохмалю або декстрину, з метою збільшення площі поверхні осаду; рН середовище, де відбувається визначення, залежить від індикатора, який використовують при титруванні. Напр. визначення з еозином виконують при рН ≈2, а визначення з флуоресцеїном — при рН 7–10. Кінцеву точку титрування встановлюють за різкою зміною забарвлення осаду з білого чи світло-жовтого до рожево-червоного, якщо використовують флуоресцеїн, або рожевого, якщо використовують еозин, а також за допомогою потенціометричного, кондуктометричного та амперометричного методів. Метод використовують для визначення Cl^–, Br^–, I^–, CN^–, NCS^–-іонів.

Метод Гей-Люссака. Безіндикаторний метод. Титрант 0,1 М або 0,05 М розчин AgNO₃. Умови титрування див. Метод Мора. Кінцеву точку титрування визначають візуально за припиненням утворення осаду солі срібла та освітленням розчину. У фармації А. використовують для визначення галогенідів лужних металів, галогенопохідних органічних сполук (після переведення галогенідів у іоногенний стан), речовини, які містять срібло, Ag⁺— та Hg²⁺-іони. Можна визначати барбітурати прямим титруванням, які з Ag⁺ утворюють одно- та двозаміщені солі (останні — не розчинні у воді). Точку кінця титрування визначають за появою каламуті у розчині (моментом утворення двозаміщеної солі барбітурату).

 Аналитическая химия (аналитика). В 2 кн. — Кн. 2. Количественный анализ. Физико-химические (инструментальные) методы анализа / Ю.Я. Харитонов. — М., 2001; Основы аналитической химии. В 2 кн. — Кн. 2. Методы химического анализа / Ю.А. Золотов, Е.Н. Дорохова, В.И. Фадеева и др. — М., 2002.